ГБО барокамера

Гіпербарична оксигенація (Г’БО) – не медикаментозний метод профілактики, лікування і реабілітації. Г’БО терапія стає все більш розповсюдженим ефективним методом патогенетичної терапії різних захворювань, що супроводжуються розвитком гіпоксії і зниженням імунітету.

Екологічне неблагополуччя призве­ло до різкого зниження природної резистентності, підвищення алергізації і значного розповсюдження захворюваності. 80% українців страждає придбаним імунодефіцитом.

Важливу роль в пригніченні імунітету сучасної лю­дини відіграють стреси, незбалансоване харчування, зловжи­вання курінням, алкогольними напоями, а також радіонуклі­ди, пестициди та інші чинники техногенного забруднення навколишнього середовища.

Здатність швидко і ефективно компенсувати дію неблаго­получних чинників зовнішнього середовища характеризує адаптаційні можливості організму. Одним із засобів, володіючи найбільш повним спектром адаптаційних механізмів є гіпербарична оксигенація (Г’БО) – не медикаментозний метод профілактики, лікування і реабілітації. І’БО терапія стає все більш розповсюдженим ефективним методом патогенетичної терапії різних захворювань, що супроводжуються розвитком гіпоксії і зниженням імунітету.

В основі різноманітних позитивних ефектів гіпербаричного кисню – стимулюючого, інгібуючого і замісного, лежить його висока окисна здатність. Діючи в терапевтичних, дотоксичиих дозах, ГБО підвищує активність ключових ферментів тканин­ного дихання, прискорює транспорт електронів через ланцюг цитохромів, нормалізує перекисне окислення ліпідів – одного з важливіших механізмів регулювання стану клітинних мемб­ран, активізує антиоксидантну здатність організму. ГБО-процедури, усуваючи гіпоксію тканин, сприяють зниженню глікемії, нормалізують різні механізми гормональної регуляції, покращують мікроциркуляцію в периферійних тканинах, посиленню лікувального ефекту для серцевих глюкозидів, і діуретиків, антиаритмічних та антибактеріальних препаратів, цитостатиків.

Встановлено, що ГБО стимулює метаболічні системи за­хисту ЦНС, печінки, нирок від токсичної дії аміаку при роз­ладах кровопостачання цих органів. До метаболічних ефектів відноситься і активізація біоенергетичних регенераторних процесів. Так, ГБО позитивно впливає на регенерацію скелет­них м’язів і кісткової тканини, що сприяє більш швидкому за­гоєнні рани, значно скорочує рубцювання виразки шлунка і дванадцятипалої кишки при лікуванні в санаторно-курорт­них умовах.

Рекомендують ГБО для лікування гіпертензійного синдрому при ІХС на етапі сана­торно-курортного лікування. ГБО сприяє зниженню за­питального холестерину, фібриногену та інших показників. Використання ГБО в комплексному курорт­ному лікуванні артеріальної гіпертензії при ІХС здійснює мо­дулюючий вплив на тонус судин, покращує метаболічні про­цеси в організмі і міокарді. Призначють ГБО-терапію в комплексному курортному лікуванні патологічних проявів гіпоксії циркуляторного і тка­нинного генезу у хворих з вегето-судинною дистонією, діабе­тичною ангіопатією, атеросклерозом і артеріальною гіпертен­зією. В результаті проведеного лікування у 93% хворих спос­терігалась ліквідація клінічних симптомів захворювання. Зни­жувався вміст білірубіну і холестерину в крові та інтенсив­ність запального мезенхімального синдрому, що проявлялось зменшенням показників осадових роб. Відмічається статис­тичне достовірне зменшення ліпідного комплексу і деяких факторів підвищеного згортання крові. Особливо слід відзна­чити зменшення кардіалгії у хворих з ішемічною хворобою серця – у 81%, парестезій і болю в кінцівках – у 84%, нормалі­зацію сну. У хворих з вегето-судинними порушеннями (голов­ний біль, біль в ділянці хребта, руках і ногах, алергічні реакції, похолодання і мерзлякуватість кінцівок ГБО – процедури спри­яли ліквідації або зменшенню вираженості тих чи інших симптомів.

Гіпербарична оксигенація із антигіпоксичною направленістю дії викликає цілий ряд позитивних ефектів, а саме: біоенергетичний: бактеріостатичний, антитоксичний, спазмолітичний, антианемічний, протизапальний, імуномоделюючий, антиаритмічний, посилюючий регенераторні проце­си та дію деяких медикаментозних середників, покращуючий циркуляцію в органах; посилюючий антиоксидантну актив­ність організму.

На основі означених фізіологічних і лікувальних власти­востей процедур ГБО ґрунтуються покази для комплексно­го лікування в умовах бальнеологічного курорту.

1. Захворювання гепатобіліарної системи і підшлункової залози:

• Хронічний гепатит різної етнології при мінімальній та по­мірній активності процесу (збільшення активності аміно­трансфераз крові до трьох норм);
• Хронічний холангіт;
• Хронічний холецистит (безкам’яний або калькульозний в стадії ремісії, без схильності до частих загострень);
• Дискинезія жовчевивідних шляхів;
• Цироз печінки в доасцитичній стадії;
• Доброякісні білірубінемії – типу хвороби Жільбера;
• Хронічний панкреатит в стадії ремісії, без стенозування вірсунгової протоки і фатерового соска.

2. Захворювання шлунково-кишкового каналу:

• Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, вклю­чаючи фазу активної виразки (не ускладнені пілоростенозом ІІ-Ш ст. і кровотечами протягом останніх 2-х років);
• Хронічний гастрит з пониженою секреторною функцією;
• Хронічний дуоденіт в стадії ремісії, включали ерозивні фор­ми;
• Хронічний коліт в стадії ремісії.

3. Ендокринні захворювання:

• Цукровий діабет – компенсований і субкомпенсований, без ускладнень (крововиливи і відшарування сітківки на очному дні, азотемія при діабетичній нефропатії);
• Діабетичні ангіопатії.

4. Захворювання сечостатевих органів:

• Нирковокам’яна хвороба, після висхідного та несхідного літолізу, дистанційної ударнохвильової літотріпсії, хірургічно­го чи інструментального видалення каменів, з задовільною уродинамікою і нирковою функцією, через 1-2 місяці після втручання;
• Сечові діатези (сечокислий, оксалуричний, фосфатуричний, змішаний) з задовільною функцією нирок і сечових шляхів. Хронічний неспецифічний первинний та вторинний пієло­нефрит (без гідронефротичної трансформації), цистит, прос­татит в стадії клініко – лабораторної ремісії з задовільною функцією нирок і сечових шляхів;
• Дисметаболічні нефропатії, без масивної еритроцитурії. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози І ступеню. Порушення статевої і репродуктивної функції: нейрорецепторна імпотенція, пов’язана з захворюванням передміхурової залози; ендокринна форма імпотенції пов’я­зана з порушенням функції яєчок; екскреторне безпліддя у чоловіків.

5. Захворювання серцево-судинної і дихальної системи:

• Ішемічна хвороба серця з приступами стенокардії І—III ФК. Постінфарктний кардіосклероз. Ішемічна хвороба серця, аритмічний варіант. Міокардитичний кардіосклероз;
• Гіпертонічна хвороба (при АТ не вище 160/90 мм рт.ст). Хронічний бронхіт, в т.ч. з бронхоспастичним синдромом, неускладнено бронхоектазами;
• Бронхіальна астма різного генезу І-ІІ стадії (у фазі ремісії і нестійкої ремісії);
• Гострі пневмонії для долікування.

6. Анемії:

• Показані для лікування всіх форм (особливо в комплексі з специфічним медикаментозним лікуванням).

7. Неврологічні захворювання:

• Церебральний атеросклероз;
• Стан після ішемічного інсульту при відсутності артеріальної гіпертензії;
• Енцефалопатії посттравматичні, алкогольні і ін;
• Наслідки нейроінфекції;
• Хронічна недостатність мозкового кровообігу в басейні вертебробазилярної артерії при шийному остеохондрозі;
• Вегето-судинна дистонія, нейроциркуляторна дистонія і інші неврози.

8. Оториноневрологічні захворювання:

• Неврит слухового нерва. Мін’єровський синдром.

9. Судинна і серцева патологія:

• Облітеруючий ендартеріїт;
• Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок;
• Тробангіїт артеріальних судин;
• Трофічні ураження шкіри (на ґрунті варикозної хвороби кінцівок, після опіків, обморожень, електротравм і ін.);
• Тромбоемболії артеріальних судин (при частковій обтурації);
• Наслідки травм магістральних судин;
• Після операцій з приводу артеріовенозних шунтів;
• Вроджені вади серця до і після операції;
• Протезування штучними клапанами (до і після операції);
• Протезування магістральних судин (до і після операції).

10. Офтальмологічні захворювання:

• Панофтальміти;
• Ендофтальміти;
• Травматичні ушкодження рогівки;
• Склеріти;
• Опіки рогівки;
• Судинна патологія очного дна;
• Широкутна глаукома.

11. Стоматологічні захворювання:

• Парадонтити;
• Стоматіти, гігігвіти, в т.ч. виразкові;
• Запалення слинних залоз;
• Запалення щелепних суглобів.

12. Гінекологічна і акушерська патологія:

• Аднексіт хронічний;
• Пельвеоперитоніт хронічний;
• Параметрит і ендометрит хронічний.

13. Отруєння:

• Отруєння чадним газом;
• Отруєння барбітуратами;
• Отруєння нітратами і іншими речовинами, що приводять до метгемоглобінемій.

14. Шкірні захворювання:

• Імпетіго;
• Сікоз і інші стрепто стафілодермії шкіри;
• Трофічні виразки шкіри.

Абсолютними протипоказами для застосування ГБО є:

• Психічні хвороби;
• Епілепсія і інші захворювання, що супроводжуються судом­ним синдромом;
• Деструктивні, захворювання легень (каверни, абсцеси, наг­нійні кісти, бронхоектази);
• Хронічні євстахіїти;
• Непереносимість кисню;
• Гострі респіраторні захворювання;
• Клаустрофобія.

До відносних протипоказів відносяться:

1. Захворювання у стадії декомпенсації: серцево-судинна не­достатність 2-а і вища, легенева недостатність вища 1-ї ста­дії, ниркова недостатність, стенозування пілоричного відді­лу шлунка ІІ-ІІІ ступеня, цироз печінки з наявністю асциту, гіперфункція щитовидної залози, гіпертонічна хвороба з AT вище 160/90 мм рт.ст., варикозне розширення вен нижніх кінцівок.
2. Нирковокам’яна хвороба, яка супроводжується порушення­ми уродинаміки, ускладнена хронічною нирковою недос­татністю, або супроводжувана частими приступами нирко­вої коліки чи масивною еритроцитурією. При симптоматич­ній артеріальній гіпертензії – AT поза 160/90 мм рт.ст.

Запальні захворювання сечостатевих органів, супроводжу­вані значними порушеннями уродинаміки, нирковою недос­татністю, гіпертензійним синдромом, в стадії загострення, а також специфічні захворювання сечостатевих органів без попередньої санації.

Примітка:

В групі захворювань з відносними протипоказами застосування ГБО можливе лише після проведеного відповідного лі­кування і покращення стану хворого.